У незворотне забуття

В  часи  квітучих  віршувань
Свідомість  плідла,  розум  зрів,
Слід  просторових  віщувань
На  тлі  небесному  зорів.

Складались  мрії  в  пазли  днів,
Думки  Чумацьким  Шляхом  йшли
Та  завжди  вистачало  слів
Для  втілень  образу  душі,

Яка  мов  свічка  палахтить,
Коли  вирують  почуття.
А  час  минав,  втікала  мить
У  незворотне  забуття.

Кидатись  словом  не  з  руки
Та  віршувати,  мабуть,  теж.
Нестримно  так  біжать  роки,
Які  є  схожими  на  треш*.

05.11.2021

*Треш  (від  англ.  trash)  -  сміття.

–––––––––––––––
Картинка  з  інтернету
–––––––––––––––

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2022
автор: Олена Студникова