Блищить нічна зоря над містом побліднілим
У пошуках очей, чутливих до краси;
Вона німу пітьму жене у переливах,
Але сьогодні їй ті очі не знайти.
А завтра полетить у невідомі далі
І більше не сяйне прекрасная зоря.
Її лиш через рік по клаптиках туману
Відкриє астроном, що гляне в небеса.
То буде відкриття, що запізнилось надто,
І розрахунок лиш на місці пустоти
Відновить ту зорю, якій вже не сіяти.
Подібних зірці цій величних є чимало:
Їх бачитиме люд, коли підуть вони,
А доти всі вони у світі наче зайві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2022
автор: Григорій Мотовилко