Дзвени булатом, рідна мово,
рубай мені до світла шлях,
нехай твоє воскресне слово
у наших зморених устах.
Засяє сонце крізь тумани
проб’ється парость із землі…
тебе бояться бусурмани,
а ти дзвени, дзвени, мені.
Немає кращої й не буде
на всі століття і віки,
шануйте рідну мову, люди, –
живець цілющої ріки.
13.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2022
автор: Микола Соболь