Ось жовтень листя вже фарбує.
Щоб якось радість принести.
Та щось наш настрій ,ой, сумує,
Бо землю топчуть ще кати.
Кати, що топчуть Україну,
Зі звірством гублячи людей.
Їм байдуже чи то дружину.
Та навіть матір і дітей.
Та ні ,звірюки ви прокляті!
Без мрій, без мізків, без мети.
Пуйла свого пора послати.
І з миром всім додому йти.
Якщо не хочете двухсотим
В пакеті чорнім мандрувать.
Назад...бігом...давай, босота,
Поки живі ще ...вашу мать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2022
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук