В вітра тихо запитаю
- Де та дівка, що кохаю ?
Тихо, тихо прошепчу
- Ти прекрасна як в РАЮ !
Осінь впевнено крокує
Мов художник скрізь малює
Краски в неї дивовижні
І барвисті й золоті
Все прикрасила
Зігріла, листям землю ніжно вкрила
Від морозів захистила
Все живе вона любила
Як же мило все навколо
Осінь, в тебе запитаю
- Де дівчисько те вродливе,
Що для мене так красиве?
З ним я вітром гомоню
Мов комарик я кружляю
Її знову виглядаю.
Тихо, тихо знову стало
Моє серце заскучало
Подумки її ж я зву
Теплим вітром я зігрію
Вітром коси розплету,
Ніжно я її люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2022
автор: oreol