Душа моя зіткуналась з пітьмою
Стала темою як ніч
Кольору вугілля
Тепер я блукаю
Не кажу нікому кохаю
Не бачити мені раю
Я наодинці вмираю
Дуже важко самому
Я копаюсь в минулому!
Є тільки один Бог
І це Яхве Саваоф!!!
Але моя душа ?
Кому вона потрібна???
Знаю гнів не вихід
Хочу попасти в царство Аід
Я думав щось комусь цінний
Кохав тільки 2 рази
За це отримав муки
Кохання гірше розлуки...
Ви повинні були бути тільки моїми
Це не смішно, боляче і грішно
Найшли собі інших чоловіків?
А я містик маю бути один?
Ваші почуття будуть як полин
Істина проста , мине кохання
Буде полину гіркота
Ви відмовили містику ?
Фанатику й письменнику?
Людині ! Єдиній людині
Що вас кохала?
Подивіться в очі
І скажіть що Вас не люблю
І не хочу! Душею не лукавте
Мене в спокої оставте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2022
автор: Ростислав Мельничук