Чужим здавався світ і у тумані
Чомусь хотів сховатись від очей.
Пожовкла тиша приспаних алей
Тепла та світла більше не чекала.
Бездушний холод виморив собою
Усе навколо, в сирість заточив.
Гриміло небо, тільки не від злив
Та і земля впивалась не водою...
Така ця осінь – злісна, невблаганна.
Неначе смерть – безглузда і раптова...
Чому так рано? Звідки ти прийшла?
Колись любив, а зараз проклинаю
Тебе, хоча далеко не в усьому
Насправді є лише твоя вина.
14.10.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2022
автор: Хельґі Йогансен