[b]Я[/b] знала, що чекали Ви завжди,
[b]В[/b] мені вбачали і красу, і ніжність
[b]І[/b] душу чисту, ніби квіт весни,
[b]Д[/b]аруючи любов п'янку і вірність.
[b]П[/b]роходили, збігали милі дні,
[b]О[/b]хоплені яскраво почуттями,
[b]В[/b]елівши серцю істину в житті
[b]І[/b] тихо, обіймаючи думками.
[b]М[/b]инали тижні, місяці, роки,
[b]В[/b]же осінь ось, панує в володіннях,
[b]А[/b] я пишу ці трепетні рядки,
[b]М[/b]еланхолійно, згладивши сумління.
[b]П[/b]ро мене - та я мабуть не для Вас,
[b]Р[/b]азом не бути, зрозумійте, друже,
[b]О[/b]хвачені красою повсякчас,
[b]С[/b]макуючи надією вже дуже.
[b]Т[/b]ремтить в саду осінній милий лист,
[b]О[/b]х, знаю, що забрала вашу мрію,
[b]В[/b] природі чути смілий вітру свист
[b]І[/b] осінь пише трепетну подію.
[b]Р[/b]оса на травах звабливо бринить,
[b]Ш[/b]окуючи барвистими тонами,
[b]Е[/b]легія зворушливо звучить -
[b]М[/b]елодію, з'єднавши з почуттями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик