Полонила поставою стрункою
І мене стривожила твоя краса.
Я зустрів тебе пізньою весною,
Так духмяно пахнула твоя коса.
Твої очі немов самоцвіти,
Що ув'язнили серденько моє.
Ти спонукаєш серце тремтіти,
Даруєш п'янке кохання своє.
Твої п'янкі вуста прагнуть любові
І вони наче мед такі жадані.
Даруєш мені миті світанкові,
Я із тобою наче на вулкані.
Така привітна і невгамовна
Та мила, розкішна і грайлива.
Ти відповідальна і жертовна,
Така неповторна й особлива.
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2022
автор: Віктор Варварич