Така бентежність, що бракує слів...
Таке тепло, що паморочить душу...
А пам’ятаєш, ти колись хотів
обрамити це все в коштовну мушлю?
Пригальмувати цей стрімкий потік,
і стишити бажань нестримний вирій.
А з’ясувалось, що вона твій лік:
солодкий, мокрий та зухвало щирий.
Така любов, що створює мости...
Таке бунтарство, що горить повстанням...
А ночі... Ночі ― Господи прости...
Немов уперше, а немов ― востаннє.
©Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2022
автор: Ольга Береза