Сколько ещё
женщины в электричке
будут смотреть сквозь окна
на руины
свежие,
пахучие,
на мост отполовиненнный
между двумя мирами серебряно-зелёными?
Будут смотреть –
пока руины
Кто-то не разгребёт,
Кто-то не восстановит.
Но если руин не останется,
не на что будет
в окно смотреть –
люди угасшие снова поедут
на встречу с самими собой
среди теней смешных
от грязных засохших слез
с той стороны окна вагонного.
Вот поэтому Кто-то
и не торопится.
(Перевод с украинского)
ХТОСЬ НЕ ПОСПІШАЄ
Скільки ще
жінки в електричці
дивитимуться у вікно
на руїни
свіжі,
пахкі,
на міст споловинений
між двома світами срібно-зеленими?
Дивитимуться —
поки руїни
Хтось не розгребе,
Хтось не відновить.
Та якщо руїн не буде,
не стане на що
у вікно дивитися —
люди знову згасло поїдуть
на зустріч із самими собою
поміж тіней смішних
від засохлих брудних сліз
з того боку вікна вагонного.
Ось тому Хтось
і не поспішає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963046
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.10.2022
автор: Станислав Бельский