Як Всесвіт ридає дощами,
Сховавши сонце у пітьмі,
Так плаче душа віршами,
Вони здебільшого сумні.
Цупка зажура, туга, смуток
Зачо́рнюють барви життя,
Навіки серце льодом скуте,
Із Півночі немає вороття.
Але ще жевріє слаба́ надія
Полярне сяяння уздріти.
Тоді нам доля добра́ насіє
І забуяють барвисті квіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2022
автор: Яніта Владович