Чекаю долю знов – страшне важке чекання –
Хоча вже звик давно, здавалося мені,
До різного в житті, і дрижаки у дланях,
Невизначеність зла дарунки шлють свої.
Посивів волос мій, зявились срібні сльози,
Новий, скоріш, удар готується важкий
По всьому, що люблю, адже легкі морози
Убили вже разом троянди всі мої.
Одначе мужність всю зберу в тендітнім тілі,
Щоб долі злий удар прийнять, як чоловік,
І стійко пережить усі буремні хвилі.
А може, добре щось чека на тому боці
І я дарма ридав увесь цей довгий вік.
Та довго ще мені не бачить долі в очі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2022
автор: Григорій Мотовилко