На повні груди дише небо синню,
І сонце чітко відбиває ритм.
А час спішить, напнувши парусину,
Байдужий до вмовляння і жури.
Руденький лист тремтить у верховітті.
Ледь втримує непевна волосінь.
Ще наче вчора зеленів у літі
Й серпанком накривала світлотінь.
Буттєвості протяжність лиш до крапки.
За мить листок впаде в тягкий заміс
Із ґрунту й потерті-гусиних лапок—
Та не зачепить втрата сонний ліс.
…Те саме небо дихатиме синню,
І сонце буде відбивати ритм,
І час кудись плистиме без спочину,
Та лист цей не пробудять більш вітри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2022
автор: Valentyna_S