Літа мої, літа мої –
і чорний злет, і білий,
ще досі ті шумлять гаї,
що поруч з вами бігли,
ще досі та сосна шумить –
кохання перше свято,
і джміль, нагадуючи мить,
дзижчить завзято.
І поцілунок, що дівча
з невинних губ дарила,
джмелем дзижчить біля плеча,
як спогад мій на крилах.
Присяду в тінь біля сосни,
відчую лісу подих,
порину в перший злет весни –
хлопчиська перший подив.
Листопад 2015 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2022
автор: володимир мацуцький