Завмерла стомлено обпалена земля...
Дощами гірко плаче Україна...
Слізьми багряними омилися поля,
Відлуння смутку, звідусіль, нестримно лине...
Не треба люба, не журися... Збадьорись!
Не час плодити смуту й розкисати.
Давай, рідненька, з силами зберись
І прожени з своїх земель ту нечисть кляту!
Безмежна воля у твоїй крові -
Твоїм синам - то сила і натхнення!
Не буде грішним нелюдам прощення.
Жага до помсти в серці й голові!
Біжіть прокляті демони, ховайтесь!
Бо кара буде люта і жорстка...
А ті що виживуть - довіку озирайтесь -
Бо скрізь дістане вас караюча рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2022
автор: Лунатик