Така вже осінь, світку, що завмри,
Стояти і дивитися на неї.
Ось, в позолоті клени й явори…
Вкриває листям клумби та алеї.
І день такий — сумарний і легкий,
Ще й небо доокола — бірюзове,
Немов «Анчан» сапфірово-п’янкий,
А хмари, як морозиво вершкове.
Прийми мене, володарко, у храм,
Дозволь побути в тишині з тобою?
Який сьогодні золотистий крам
Устелений розкішною ґабою.
Довкіл краса спадає до очей,
Що тільки сміє легіт шарудіти.
Багряний лист торкається плечей
І визирає сонце поміж віти.
І я їду, немов царівна снів
Чи то насправді, а чи може сниться?
Куди ж мене, ти вересню привів,
Щоби красою ввік не надивитись?
[i] «Анчан» - екзотичний тайський синій чай[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2022
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА