Розквітнув жоржинами осінній сад
Красу словами не передати.
Озолотив крони дерев листопад,
Щоб душа цвіла, як квіт блавати.
О, Осене, осене - пора золота!
Дай намилуватися красою.
Глянь, кохана, які сині небеса!
Небо благословить нас з тобою.
Падає жовтий лист, як мої роки
Вітер здіймає несе за собою.
Осінь стелить килим щастя на стежки
Нагадує першу зустріч з тобою.
Осене, я віддаю тобі уклін!
І дякую за плоди медові.
Шурхоче падолист у передзвін
Сяють, як сузір'я листя кленові.
А, ще вчора цвіло - бабине літо
Хризантеми в осіннім саду.
Дарували нам прекрасну мить квіти
Сонце з душі знімало досаду.
О, золота осене - доленько моя!
Я хочу ,ще набутись з тобою.
Зігрій у променях сонця - журавля,
Хай відчує рай - явір з вербою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2022
автор: Чайківчанка