Один юнак дуже сильно покохав сусідську дівчину та через свою
бідність все ніяк не міг її освідчитись.
Його стара хатина потребувала вже давним-давно ремонту, як з на
двору, так і зовні. Старенькі
меблі, скриня та невеличка піч... А на стіні багато древніх образків.
Оце і все... Та незважаючи
на свою убогість в хатині було завжди поприбирано і затишно...
Люди часто йшовши попри нього,
з цікавості одним оком зазирали у прозорі шибки й дивувались,
настільки цей хлопчина вірний Богу.
Юнак весь час молився. Одні казали! Що він монах, лиш без
бороди! Дехто кепкував, а інші поважали.
Говорили що у кожного із нас в домівці має бути місце для
молитви! Неділями він ще найпершим чекав
поблизу Храму, й уважно слухав Святу Літургію. А в будні дні був
з Богом в дома... Проте іще
багато свого часу, після віддання пошани Богу, приділяв підзорній
трубі що була на стриху. Це
було одне з його захоплень. У тихі вечори візьме ручку й картку, та
шукає нові новонароджені зорі,
відкриває нові планети які називає по своєму, щоб потім написати
невеличку книжку... Але учора він
весь день молився, та рано ліг спати на верх не підіймався, на
стріху не світилось. А все думав,
мріяв, як освідчитись тій дівчині що, так припала до душі й серця.
- Мій Господи, прийми мою молитву як подяку за цей день, та
почуй моє прохання. - Сповни так мій
Боже, щоб я все те що відчуваю сказав в її присутності!
А добрий й милосердний Бог йому на те звелів:
- Запроси її у дім цей, - та покажи яке красиве в нічку небо!
- Гаразд Господи, спасибі! - Я так і вчиню! Тримаючи усю надію
на Всевишнього завершив юнак молитву.
Та одівшись у свій якнайкрасивіший одяг поцілував розп’яття,
перехрестився та попрямував туди
де жила дівчина. Проте коли прийшов усі слова що хотів сказати,
десь у дорозі знайшли щілину
і повипадали... Хлопчина чемно привітався та запитав, чи немає
вона бажання побачити, яке нічне
красиве в Бога небо? На що дівчина одразу ж погодилась, адже не
кожного разу їй пропонують таке.
До цього ще заздалегідь приготувався. Навів трубу ще вранці на
найкращі зорі, а вона наче хтось тут був
обернена у зовсім іншу сторону!
- Напевне вітер! Припускав. – Але ж вітру то не було...
- Та нехай буде воля твоя Господи! Крізь себе промовляв.
Й коли та дівчина заглянула в трубу була вкрай зворушена й
збентежена.
- Але ж... – Як це, так можливо...? Відповівши - Взаємно!
Юнак нічого не второпавши заглянув й теж аж подих перехопило.
А там на небі із зірок було вистроєне:
- Я тебе кохаю!
Таке зробити може тільки Бог! Поцілувавши в щічку дівчину, узяв
її за руку та радісно промовив до небес:
- Спасибі Всевишній батьку!
2 листопада 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2022
автор: Володимир Український