Світ внюхує —…

*      *      *


                     Вседержителеві  і  Визволителеві
                     і  Спасителю  всіх
                     Ісусу  Христу
                     з  трепетом  присвячується



Світ  внюхує  —  що  
я  дитинністю
йому  і  заважаю
й  ображаю
що  ви  винюхуєте
в  мені  соду
а,  ні  —  оцет?
учився  очно  —
а  помру  заочно?
із  носа  викомарюєте  точність?
ліфт  в  ніс  всім  нерозумним!
і  вулкан!  —
але  з  задимленістю  нерозумні  очі...
Й  що  серденько  сокоче?
що  у  дитинстві  нерозпадні
й  тихо  точні
і  що  в  дитинстві
вельми-вельми  круглі  очі?
і  скік  —  ув  Бозі!
вселенна  провертається
у  оці  як  Бог  хоче!!!


Чи  я  не  проверну  весь  світ?
І  світ
до  Неба  стане  спиною  —
і  —  захихоче???

22.10.2022,
Київ  
Про  головне  —  про  стосунки.
"...Можливо  інколи  замість  тривалих  молитов  спробувати  сісти  у  крісло  і  думати  про  те,  що  Він  на  мене  дивиться,  Він  мене  бачить,  Він  мене  розуміє.  Що  зрештою  Він  жива  особа!  Бог—Особа!  А  ще  подумати  про  те,  що  я  Йому  можу  відповісти.  "
 о.  Лука  (  Михайлович  )

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Шевчук Ігор Степанович