Плакала діва-зима
кристаликами льоду,
бо ж не знала вона,
як начарувати вроду.
Перебирала камеї
у своїй скарбничці
та побачила орхідеї,
що квітли на поличці.
Зима захотіла ті квіти,
привабливі та ніжні,
льодом відтворити,
дуже-дуже різним.
Слізоньки кристальні
єднала зима докупи,
та квіти неідеальні
робили невмілі руки.
Зима такому не рада,
гнівно махнула вітром,
і сніг на землю пада,
стелиться білим світлом.
Але зима заспокоїться
за день, може, за три,
як слізками умиється,
робитиме нові скарби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Яніта Владович