Які красиві люди в нас!
Високі помисли у серці.
Їх вічний вогник не погас,
Коли дивились в очі смерті.
Вони такі ще молоді -
Таким не можна помирати.
Невже в любові цій святій
Не всі повернуться до хати?
Цей світ ще жеврить, чи зотлів?
Чи в прірву котиться ганебно?
О скільки вистражданих слів
Летять молитвою у небо.
Хай згине зло в війні навік,
І усміхнеться кожна мати.
А ви, ріднесенькі, живіть,
Щоб з Перемогою вертатись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Олена Жежук