Вже білий-білий кінь на білих крилах
летить до нас із вершником суворим.
З снігами,заметіллями,вітрами.
Морозом дідуганом сивочолим.
Вже білі-білі ніжні хризантеми
тремтять від остраху,бо знають,що Зима
холодними вустами приторкнеться.
Від подиху обірветься життя.
Вже білосніжні хмари мов примари
ховають небо синє і зірки.
Проміння сонця тихе і ласкаве.
Осінні дні короткі та сумні.
Вже білим пилом приморозь на травах.
Під ранок дуже холодно.Шибки
захукані у вікнах.А на ганок
жбурляє вітер листя мов вінки.
Вінки жалоби.Бо жоржини вмерли.
Ще вчора усміхалися до нас.
Під ранок почорніли мов від горя.
Промінчик сонця вранішній не спас.
Передчуття Зими...І все живе
ховається у дуплах та у норах.
Ліси безлисті.Тихі та сумні.
Опавше жовте листя на дорогах.
Вже білий-білий кінь на білих крилах
летить до нас.Передчуття Зими...
Вже білі-білі ніжні хризантеми
зажурливо всміхаються мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: zhmerinchanka