Присягався, що будеш вірним,
Запевняв, що єдина на світі...
Тобі вірила я, дурна та покірна,
І не знала, що буду кусати лікті.
Обіцяв, що ніколи не розлюбиш,
Клявся, що нізащо не покинеш...
Та збрехати твої облудні губи,
І цілунок твій гірчить полином.
Тільки знаєш, я також брехала,
Я не біла і зовсім не пухнаста.
Удавала таку, бо тебе покохала.
Але, любий, усьому фініта і баста!
І лишень запанує на вулиці ніч,
Я дістану рушницю новеньку.
Полетить голова твоя з пліч,
Зверху кину землиці жменьку.
____
Експромт по світлині з інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Яніта Владович