Так важко відчути нам те, що ми не хотіли почути
І час так невпинно стирає із пам’яті всі почуття
Які так бентежили і за які нам не хотілось забути
Але час минув на душі тепер лиш пустоти відчуття
І закриваємо очі на те, що потрібно було подолати
Лиш глибоко так у серцях загубилось від правди
Відлуння страждань, часу нам не хотілось втрачати
Але із-за цього тепер на дні лежим любовної прірви
Почути хотілось лиш те, що так душу знову зігріє
Про правду забули що провокує зростання страждань
І після розлуки у спогадах кожен з нас тільки мріє
Про низку нездійснених і перенесених наших бажань
Тепер залишилось вдавати, що з різного боку стоїм
І уникати того, щоб десь наш погляд знову співпав
Тепер по одинці ідем в різний бік хоч були на однім
Та кожен із нас лиш главу у житті нову сам розпочав
Почути нам марилось те, що вуха хотіли прийняти
Не бачили зовсім ти те, від чого нікуди не дітись
Але кожен сам вибирає сказати, чи може мовчати
Прохання скінчити прийняти, чи знов віддалитись
Чим довше проводили час ми разом тим все більше
Збиралось того, що можливо було у двох подолати
Неправильний час і не той, щоб зробити лиш гірше
Настав в одну мить безупинно, щоб усе розірвати
Нам так не хотілось почути усе, що знов повернуло
Нас на початок, але довели, що не можем терпіти
І поки минуле в серцях і в душі обох іще не заснуло
Ми будем стоять на своєму, чуже без кінця ворушити
23.10.2022 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Ярослав Яресько