Не воруш мене, коханий, не чіпай,
Я тобі вдячна, але рідний душі край,
Як той метелик, смерть свою шукає,
У полум'я летить, моє тим серце крає.
Навіщо тобі зброя у руках?
Мені вночі поганий сон наснився...
Невже замало? Цвинтарі в хрестах...
Війною ще ніхто не захистився!
Не запевняй мене, що буде добре там,
Де люди розум свій на гроші обміняли,
Саме тому належимо катам,
Які війну ніколи не спиняли.
Я знаю, сокіл, що тебе болить,
Сама вночі молюся що є сили,
Колись воно у всіх нас відболить, -
Воскреснуть ще жовто-блакитні небосхили!
Вірш написаний 2015 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Аніта Тінаєва