Знов каскад сновидінь, чи реальність-примара...
У осіннім дощі, серед тисячі хмар,
Літнім проявом ти, найяскравіша хмара,
Проявила себе, як незайманий дар:
У тумані жила, парасолю в обійми
Зажурила... Здалось, у тобі досі війни
Між собою та світом, між сонцем та ніччю...
"Хто за світло?" - одвічне в тобі досі, вічне...
Знову темрява стала тобі найрідніша.
Жити в мріях та тиші пасує найбільше,
Тихий світ у своїх невідомостях - зайвий.
Заблукала в собі, у безґлузді безкрайнім.
Заблукала, дощем оповита холодним,
Грізно блискавки поряд пускаєш тендітні.
Залишила між світом, собою безодню,
Парасолю лише затискала в обійми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Володимир Науменко