***
Часу обмаль, жовкне листя,
день останній до тепла.
Із янтарного обійстя
розлітаються слова.
Уплітає сонце промінь
у густу косу лісів,
мов до Бога на долоню,
голуб жовтобокий сів.
Щось туркоче і туркоче,
поки леготовий торк,
як незрима потороча,
заступає кожен крок
Жовтню, вбраному у радість
і у смуток водночас.
На останній променаді
проводжає осінь нас.
Розціловує погіддям,
розтанцьовує слова.
Жовкне листя пообіддям
вже останнього тепла.
24.10.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Леся Геник