Збираєш листя. Вохристий букет -
п'ять жовтих пальців, мов кістяк натури,
ти був інакшим...
Сонячний браслет
підкреслював довершеність фігури,
де комірець підводив зелень трав,
Священний гай в очах твоїх пишався,
і кожен, хто тоді зустрівся знав -
ти знову безнадійно закохався:
в гудіння бджіл, і в запахи лугів,
в саме життя, що грає і вирує.
Ти пам'ятаєш?..
Захват перецвів,
і тільки вітер між дерев вальсує
Збираєш листя. Жовкле, як ти сам,
таке ж крихке, розгублено кружляє,
і втомлено дивується дощам...
Ти все згадаєш -
час тебе міняє,
переживеш і холод, і сніги,
і перегній від висохлих букетів.
Ти вікна розмалюєш від нудьги,
хурделити навчишся до заметів,
і хоч холодним став ти до усіх,
та ще милуєшся сукном в загравах.
Ти все згадаєш:
і тепло, і сміх,
і знову гай пишатиметься в травах
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2022
автор: 3^4