Вже сонце і з ранку не світить ласкаво,
Глибокі тумани пасуться в полях.
Осінній кінець, він такий нецікавий,
Життя завмирає у диких садах.
Шипшина намисто своє розгубила
І терен плоди свої сині роздав .
Осика оголена гіллям тремтіла,
Бо вітер все листя з собою забрав .
Уже поставали калюжі великі ,
Вчорашні дощі заховалися в них .
А хмари на небі , літають мов дикі
І крук на березі не кряче, притих.
Немає бадьорості, в сон трішки тягне,
Скоріше б зими колискову почуть.
Вона на них шуби біленькі одягне
І ті до весни,мов у казці заснуть.
26.10.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964010
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.10.2022
автор: Степан Олександр