Вдалеч,за обрій, у синь – зірко вдивлялася…
«Здалеку, сину, прилинь!» – все прислухалася.
«Хоч на хвилину – давно я не всміхалася.
Сину, гіркий не полин – я помилялася».
І розривалася синь, і розсівалася:
«Синку, живим повернись – я ж зачекалася!»
Сльози з очей полились, ними вмивалася.
Матінки серце – це щит, щоби не сталося.
Всі молитви за дітей:
Їлося, як їм, чи спалося?
«Лиш повернися живим!» -
Сину тоді вчувалося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2022
автор: fialka@