Інтертитри

І  

могутні  хвилі  під  мостом
танцюють  вкриті  піною
Дніпро  палає  й  ти  палай
сьогодні  разом  ми  йдемо
туди  де  сонце  засина  

тут  Вітер  ніжний  хмари  тут
і  жовкле  листя  падає
під  ноги  наші  радісно
Усесвіт  дивиться  на  нас
з  повагою  з  турботою

а  ти  як  милий  Дніпр  палай  
танцюй  танцюй  як  хвилі  ті
назустріч  Вітру  ми  йдемо
йдемо  туди  де  сяє  ніч
адже  сьогодні  разом  ми

ІІ

дивний  світ  в  очах  твоїх  я
бачу  та  увесь  палаю
сонцем  моїм  стала  ти  і
інших  сонць  тепер  немає

ІІІ

тій  що  сіяє  мов  сонце  улітку
тій  що  усмішкою  радує  світ  
книжечку  скромну  дарую  я  цю  
в  знак  дружби  і  захвату  щирого  

IV

           не  плач  дитино  
доки  люди  сонцю  раді  
                         я  радітиму  тобі

колись  ми  зникнемо  усі
і  чужі  очі  радітимуть  нашому  сонцю

та  я  буду  поряд
і  тобі  слід  пам’ятати  про  це  день  і  ніч

V

Гей  сонце  глянь  на  мене
Я  тут
Мені  так  не  вистачає  тепла
Сьогодні

Доторкнись  до  мене  сонце
Ти  врятуєш  одне  життя  
Дотиком  своїм
Я  вдячний  тобі  буду

Не  дарма  кажуть
Що  в  тебе  серце  є
Розкрий  його  сьогодні
А  я  трохи  почекаю

VI

гей  любко  чому  ти  сумуєш
я  поруч  з  тобою  ти  чуєш
я  завжди  з  тобою
і  в  щасті  і  в  горі
тільки  поглянь  на  мене
і  тобі  можливо  легше  стане
дай  мені  свою  руку
дай  мені  свою  ніжну  ручку
дозволь  мені  сльози  витерти  твої
не  сумуй  моя  любко

VII

Небо-водограй  блищить
І  я  іду  шляхами  незнайомими
Кудись
Кудись  іду  та  видихаю  дим
Химерний  наче  хмара  дощова
Ах
Це  був  звичайнісінький  день
Звичайнісінького  літа

І  я  зустрів  її  на  галявині
Яка  це  була  зустріч  ніжна
Її  я  в  серці  своєму  несу
Крізь  життя
Крізь  життя
І  ніхто  не  зможе  відібрати
У  мене  її  ні  силою  ні  словами

VIII

Я  ніколи  не  думав
Що  буває  така  любов
На  світі
Я  гадав  що  це  казка
Але  ти  казку  на  реальність
Перетворила

О  ні  це  не  рабство
Не  пристрасть  шалена
Це  чарівний  вітерець
Який  зігріває  серце
Як  я  хочу  тобі  теж
Подарувати  цей  вітерець

Але  ти  ховаєшся
Від  мене
У  темряві  бурхливій
І  не  знаю  я  як  
Із  темряви  цієї
Тебе  витягти

Задля  однієї  єдиної
Розмови
Сподіваюся  що  
Розмова  наша
Закінчиться  добре
Для  нас  обох

IX

скажи  мені  де  знайти  тебе  
досвітній  вогнику  
бо  я  самотній  сьогодні
самотній  цієї  ночі  
до  годинника  часу  достатньо  
іще
пройдуся  полем  безлюдним
збиратиму  росинки  
збиратиму  мрії  дитячі
і  сни  молодят  
я  зроблю  з  них  хустинку  
для  тебе
досвітній  вогнику
мій  друже  ласкавий
я  чув  що  люди  так  роблять
що  вони  дарують  друзям
хустинки  чарівні

Х

Чую  як  краплі  з  гілок  падають  у  спокійну  річку
Чую  як  співають  радісні  пташки
І  чую  я  вітер  у  полі
Це  музика  природи
О  так  жоден  музикант  не  зможе  відтворити  її
Музика  людська  дряпає  вуха
Від  неї  хочеться  втекти
А  музика  природи  се  не  те  се  зовсім  інше
Вона  зцілює  душевні  рани
Вона  зачаровує  і  пестить

ХІ

Наче  зламана  квітка  ти
Скільки  усього  випало  на  твою  долю
І  дощ  і  вітер  і  люди
Не  бійся  мене  бо  я  не  скривджу  тебе
Навпаки  я  прийшов  тебе  врятувати
Сховай  свої  голки  
Аби  я  міг  доторкнутися
Ти  ще  не  знала  такої  доброти
Яка  є  у  мене
Я  теж  колись  був  квіткою
А  зараз  я  блакитне  небо
Лагідне  і  ніжне
Жодної  хмаринки  немає  на  мені
Дай  мені  свою  руку  
Я  поведу  тебе  у  тихе  місце
Там  не  буде  зла  ніколи
Там  будемо  тільки  ми
І  світло
Світло  у  краплинках


ХІІ

Цей  світ  мов  крапля
На  листочку  вишні
Коли  ж  впаде  крапелька
На  холодну  землю
Чи  випарується
Ніхто  не  помітить
Що  зник  цілий  світ
О  ці  очі  нічого  не  бачать
Шкода  мені  шкода
Та  черговий  дощ  
Породить  нові  світи
Мільйон  світів  чудових
І  знову  та  сама  історія

XIII

сонце  сідає  за  небокрай
ось-ось  заблищать  зірки
а  я  іду  собі  полем
усміхаюся
та  й  думу  гадаю

це  чарівний  вечір
скажу  тобі  друже
усе  у  ньому  бездоганно
скарби  людські  не  варті
цієї  краси
цього  спокою  душевного

тут  немає  людей
немає  тривоги  їхньої
тут  лише  природа
лише  земля  небо  
і  те  що  між  ними
о  заради  такого  варто  
жити  на  світі

XIV

Дрижить  вітерець  за  брамою  людяності
І  так  йому  не  спиться
І  так  він  увесь  горить
Він  прийшов  до  нас  аби  подарувати
Чуйність
Хто  впустить  вітерець
Хто  той  герой  нашого  часу

Мені  так  тепло  на  душі
Бо  я  іду  до  цього  вітерця
Я  буду  тим  хто  впустить  його

І  ось
Ось

Веселощі  та  радість
Веселощі  та  радість  навкруги
Розлилися  швиденько
І  навіть  ніч  не  сміє  втручатися
Тепер  все  буде  добре
Запевняю
Бо  вітерець  тепера  з  нами
З  нами  він
І  він  танцює

XV

Бий  в  барабани  печалі
Бам  бам
Сьогодні  саме  той  день
Зараз  саме  та  хвилина

Над  нами  сумує  небо
Під  нами  журиться  земля
Бам  бам
Бий  в  барабани  печалі

Аби  було  всім  чутно
Аби  всі  відчули  
Присмак  скорботи

Адже  сьогодні  той  день
І  зараз  та  сама  хвилина
Бам  Бам

XVI

Я  бачу  світло  в  темноті
Кричать  мої  кайдани
А  ти  а  ти  а  ти
Готуєш  нові  зради

І  нікуди  подітися  мені
Я  так  втомився  знати
Таємниці  твої
Яскраво-криваві

Іди  скоріш  від  мене
Туди  де  не  буде  неба
Туди  де  тільки  море
Жевріє  веселе

В  душі  моїй  неспокій
І  ти  його  причина
Дозволь  мені  снити  сни  
Без  тебе

XVII

а  я  іду
по  жовклому  листю
по  сухій  траві
іду  й  співаю  пісню
давню
ніщо  не  зіпсує  
цього  моменту
я  знаю  це  напевне

падає  падає  
жовкле  листя  
під  ноги  мені
тягнеться  пісня
давня
і  так  мені  весело  
чомусь
ах  ця  осінь

XVIІІ

Райдуга
Дуга
Співаю  
Співомовки  
Я  
Та  йду  туди  
Де  на  мене  
Чекає
Вся  сім'я
 
Який  чудовий  день  
І  я  
Не  знаю  що
Сказати  ще
Бо  все  
Вже  сказано  
До  мене
І  не  раз  

Тепло  мені  
І  ніжиться  душа
В  проміннях
Сонця  літнього
Така  
Краса  навколо  
Що  нічим  дихати  
Від  щастя

2018-2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2022
автор: Григорій Мотовилко