Доличани, мої земляки,
Мені жаль розлучатися з вами,
Ви як сестри мені і брати,
Та дороги важкі поміж нами...
Я у сина, у Польщі живу,
І зізнаюсь мені тут цікаво,
Та Долинську свою я люблю,
І думками весь час я ще з вами....
Я надіюсь, що з часом вернусь,-
Я додому у рідну Долинську,
До землі я усім поклонюсь,
Я ж жила там, ніби в колисці...
І Долинську я дуже люблю,
Й долинчан я усіх поважаю...
І думками щоденно лечу,
Чи вернусь я туди, ще не знаю...
Майже місяць я тут вже живу,
Розлучило життя мене з вами,
Та думками до вас я лечу,
Як в дитинстві спішила до мами...
Долинчани, мої земляки,
І за вами всіма я скучаю,
Ви як сестри мені і брати,
І люблю я вас всіх, й поважаю...
Я не знаю, чи ще повернусь,-
У Долинську мою пречудову,
Та зізнаюсь, що завжди горджусь,
І вернутись я, звісно, готова...
Та, на жаль в Україні війна,
Не дає мені шансу вернутись,
Та до всього і я вже стара,
Та умію я вами гордитись!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2022
автор: геометрія