В ту мить ти був таким яскравим
І так здавалося мені,
Все спалахнуло в тім вогні
Й раптово стало нецікавим.
А світло йшло лише від тебе
І майже зупинився час,
Кохання закрутило нас
В танку не в залі, а у небі...
Хмарин торкалися пуанти,
Згас під ногами цілий світ
І тільки неба оксамит
Й зірок холодні діаманти.
Хай все залишиться таким...
Ця святість першого кохання
Всі обіцянки і заклання
Й ласкавий поцілунків дим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2022
автор: Вєтка Миловець