[i]Моїй шиншилі Шурі[/i]
Звір живе у мене вдома –
Непосидлива шиншила.
Їсть насіння та солому,
Видом лагідна і мила.
Сіра шубка, чорні очі,
Як блискучі намистинки.
Метушиться цілі ночі,
Вдень щезає у хатинку.
Лиш до неї я озвуся,
На поличку сяде хапко.
Темні вушка, довгі вуса
І такі ж тендітні лапки!
Умостившись, ніби стовпчик,
Стереже добро у клітці,
Щось собі гадає мовчки...
Скік! – і звисне на решітці.
Черевце своє покаже:
Білосніжне, мов сметана.
А коли на бік приляже,
Від утіхи серце тане!..
Хвостик бубликом тримає –
Доля й справді осінила!
Завжди настрій підіймає
Шура, любонька-шиншила.
[i]07.VІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2022
автор: Прозектор