Україно моя, ти - моя, я - твоя,
Хоча нині живу я у Польщі...
Та думки всі мої посилаю тобі,
І запрошую друзів у гості...
Мені гарно тут жить, хоч і серце болить:
За тобою, моя Україно!..
Та давно уже я, як навчилась терпіть,
А думками я завжди з тобою...
В Україні війна, і мені це болить,
Я завжди, моя рідна, з тобою...
Жаль, що сил вже нема, та надія жива,
І зустрінуся я ще з тобою...
Україно моя, я дитина твоя,
Нерозлучні були ми з тобою.
Та на жаль і біду, постаріла вже я,
Мої мрії й думки всі зі мною...
Мені жаль, що війна, знов тебе обпекла,
Додала тобі болей і горя...
Якби сила була, й не стара я була,
Я б тебе від всіх бід захистила...
Я у сина живу, і я тут підлічусь,
І до тебе вернуся я знову...
Ти була й є моя, Україно жива,
Я клянуся тобі у любові...
Україно моя, ти моя, я твоя,
Так напевне було дано Богом
Нині ти у біді і болить це мені,
І незвідані наші дороги...
Та я вірю тобі, так як Богу й землі,
І до тебе вернусь неодмінно...
Завіряю тебе, ти потрібна мені,
І все буде у нас, звісно, добре...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2022
автор: геометрія