Жовтнем не розкидуйсь необачно,
Жовтий з сірим - просто антитези.
Ми йому ніколи не пробачимо
Золота розсипані протези.
Навкруги все в’яне в позолоті,
Дисонансом цьому - лиш блакить.
Колючками ластівок на дроті
Нам пересторога все бринить.
Тут ріка пливе назустріч часу,
Тільки гусне, як густіє в холод час.
Десь під північ ліхтарі погаснуть,
Темрява зими тривожить нас.
Лише в серці спогади не в’януть,
Там вони - місток між так і ні.
Та навряд чи збереже їх пам’ять
Ці тривожні і такі пророчі дні.
Ніби сумнів сивий, загадковий,
Чи притулок привидів лукавих,
Пропливе густий туман навколо,
Щоб теплішим чувся кухлик кави.
3.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2022
автор: Микола Серпень