КАЗОЧКА ПРО ВІДЬМУ Й МОСКАЛЯ !

Жила  на  світі  звичайненька  відьма  .                                                                                                                                                                                                  Жила  у  звичайнісінькій  квартирі.                                                                                                                                                                                                Любила  чай  та  історичні  фільми,                                                                                                                                                                                                                            І  начебто  з  суспільством  була  в  мирі.                                                                                                                                                              

От  тільки  лиш  з  сусідами  не  склалось  ,                                                                                                                                                              Бо  знали  всі  місцеві  щебетухи  ,                                                                                                                                                                                          Про  відьмин  гонор  та  її  робочу  галузь,                                                                                                                                                                          
"Що  неодмінно  повикручує  всім  руки!"                                                                                                                                                            

А  відьма  мовчки  слухала  й  сміялась  :                                                                                                                                                          "Це  ж  треба  мать  фантазію  і  розум  ,                                                                                                                                                                                Щоби  зібрати  цілий  міх  дурних  оказій  ,                                                                                                                                                                      І  заганяти  в  мозок,  мов  занози  !                                                                                                                                                                                              

Та  я  і  не  збиралась  чаклувати  ,                                                                                                                                                                                                                    Хіба  що  так  ,  лишень  поворожити!                                                                                                                                                                                          Не  маю  часу  просто  так  байдикувати  ,                                                                                                                                                              Бо  ж  завтра  двадцять  третій  рік  на  світі  жити!"                                                                                                                                  

І  відьма  ворожила  довго-довго  ...                                                                                                                                                                            І  не  несподівано  побачила  на  картах  ,                                                                                                                                                                                      Москальську  пику  ,що  пошкірившись  недовго  ,                                                                                                                                                  Вмить  опинилась  на  останніх  шпальтах.                                                                                                                                                                              

Розвідали  про  віщення  сусіди  ,                                                                                                                                                                                                                                                                                              Та  й  стали  мудрій  відьмі  дорікати,  мовляв  :                                                                                                                                                                            "Як  смієш  ти,  у  непроглядній  кривді  ,                                                                                                                                                                              Нахабно  іменини  святкувати?!"                                                                                                                                                                                      

Та  відьма  не  послухала  нікого.                                                                                                                                                                                                                                                            Накрила  стіл  ,покликала  всіх  друзів  ,                                                                                                                                                            І  стала  дожидатись  гостя  ...                                                                                                                                                                                                                                    Того,  що  ніс  з  собою  тисячу  ілюзій.                                                                                                                                                                                

Прийшов  москаль  .  Відкрили  йому  двері  ,
МавкИ  на  радощах  провили  вірш-  вітання,  
Родушно  плюнув  в  око  домовик  Тетерій  ,
А  лісовик  обняв.  Уперше?  Ні,  востаннє!!!

Москалика  так  "радо"  всі  вітали  ,
Та  він  чомусь  утік  не  попрощавшись,
А  добрі  друзі  іще  довго  святкували,
Гарненько  так  від  серця  насміявшись    !

Вітали  відьму,  міцно  обіймали,                                                
Чинили  галас  аж  на  піврайону,
І  всі  сусіди  вже  чаклунку  поважали
Вона  одна  урятувать  змогла  мільони.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2022
автор: Kvitka Lisovska