Є вищий дар людської долі:
впізнати в другові себе.
І спільна думка - спис тополі
зметнеться в небо голубе.
Обсядуть присмерки в дорозі -
згадай про друга - і вгорі,
мов ластів'я у передгроззі,
неначе мати на порозі,
тебе зігріє квіт зорі.
О друзі юності за вами
куди послати телеграми -
в які краї, які моря?
Десь на далекій паралелі
в путі, у думі невеселій
чи хоч коли моя зоря
із краю рідного сія?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2022
автор: Рясна Морва