Зупиніться діти, почекайте.
Не спішіть так швидко ви рости.
Не спішіть, косу не розплітайте,
Дайте квітам у саду цвісти.
Поки ви малі, ми молодієм,
Впевнено в узавтра ідемо.
Десь, на скронях, трішечки сивієм,
По життю із вами біжимо.
Діти, діти ви -то наша мрія,
Ви бажання, тільки наяву.
Зупинити час ми не зумієм,
Тільки уповільнюєм ходу
Уперед побігли наші діти.
Ми позад лишилися самі
І за них ми будемо радіти,
Бо недавно були молоді.
А так хочеться із вами разом бігти,
Або просто тихо поряд йти .
Молодість лишила свої крихти…
Їх так хочеться, надовго зберегти.
31.10.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964399
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.11.2022
автор: Степан Олександр