ЗГАДАЙМО ТИХ, ХТО НЕ ПРИЙШОВ В ЦЮ ОСІНЬ!
ХТО РАНО БІЛИМ ПТАХОМ ЗЛЕТІВ В НЕБО .
ЗІВ'ЯНУВ. ЯК КВІТКА ВІД ЛЮТИХ ЗИМ , МОРОЗУ,
ЛИШИВ СЛІД В ДУШІ... СЯЄ ЗОРЕЮ ДЛЯ ТЕБЕ.
ТИ ПИТАЄШ ,ЯК ЖИВУ Я?
Ти, мене питаєш, як живу я?
із заметіль зими іду у весну.
Тримає на землі небо - зоря
Зранку цілунком сонця, будить від сну.
Я крок за кроком іду у завтра
І шукаю тебе по світу в юрбі.
Спалюю себе... згораю ,як ватра
Горю любов'ю до життя в журбі .
Здалека бачу усмішку твою
Шукаю тебе серед перехожих.
Напружу очі ...на місці стою,
А підійду ближче... ніхто не схожий.
Тримає небо - віра, надія,
І розраджує поезія - сестра.
Коли приходить меланхолія
Підіймає дух - Богиня аура.
Ти, так часто являєшся у снах
Бачу у своїм вікні твій силует .
Пробуджуюсь, злітаєш немов птах
Дивлюсь в шибку, вже осінь іде на злет .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Чайківчанка