білий зорепад
вкриває землю зоряним пилом.
хрумтять під ногами опалі світи.
зі стогоном тріскаються нутра сосон.
дихаю морозяно-хвойним повітрям.
зачеплена ногою, здригнулась берізка,
кинувши жменю снігу за комір.
по розпареному тілу вздовж хребта
побігли холодні струмочки...
морозить душу біла свіжість...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96444
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2008
автор: Роман Колесник