4. Він

Він  прагнув  втекти  від  її  спраглих  рук,
Що  обплутували  павутинням  липким.
Уникав  поцілунків  –  зловісних  тортур,
Які  лиш  тягнули  у  прірву  зневір.

А  вона  посміхалась  всім  тілом  своїм.
І  жадана  була  –  заборонений  плід,
Що  ніколи  не  буде  лише  твоїм
І  нестиме  в  собі  болю  справжнього  лід.

Він  втікав  від  її  закоханих  слів,
Які  цупко  чіплялись  за  кінчики  вій.
Прокидався  від  ляку  своїх  власних  снів,
Бо  вона  в  них  жила  та  її  дика  хіть.

Навіть  з  іншою  він  поринав  у  слова,
Що  вона  з  певним  жалем  сказала  йому:
«Краще  бути  коханим,  ніж  самому  кохать.
Я  кохаю  тебе,  а  з  іншим  живу».

                                                                                         30-31.07.1998

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Ірина Вірна