Як хочеться зайти в минуле,
Зустрітися із рідними людьми.
Пройшли роки, та не забули
Де кращу мить дитинства провели.
Осінній дощ ллє без зупинку.
Безлюдні дачі...сиро... тихо скрізь.
Роз'їхались всі по домівкам.
А я сім'ю свою сюди привіз.
Мені чомусь так захотілось
На мить в дитинство зазирнуть своє.
Згадав як риба тут ловилась.
І як чудово вечір настає.
Пройшло уже багато років.
Та від дитинства віє лиш теплом.
Приємних спогадів цей дотик
Хвилює так, немов в дитинство знову я прийшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2022
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук