Запитай, чи лишилося місце в мені
Для тепла, яке хочу прийняти й віддати.
Хоч пуста... і розбита в уламки дрібні,
І "рятуюся" чаєм з перцевої м'яти.
У глухому куті лабіринту ідей,
Ніби недопоет, або превдопрозаїк.
У страху самоти й оминанні людей
З днів складаю життя, мов найважчу з мозаїк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2022
автор: Ася Оксамитна