Гуляє вітер-розбишака
Й зриває "одяг" із дерев,
Лише ялинок не чіпає
Та сосен, а іще смерек.
Під ноги кида листя жовте,
Воно кружляє у танку
І килимом встеляє землю.
У пору чарівну таку
Як сіре небо нахилилось
Так низько-низько, ледь не пада,
Природи це казкове дійство
Ми називаєм...( листопадом).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський