О, сум гіркий, іди додому
І більш повік не повертайсь!
Немає місця в серці мому
Для тебе. З нього забирайсь!
Не смій тривожить більш ніколи
Його ті світлі почуття,
Що квітнуть в нім, мов матіоли.
Назавжди йди з мого життя!
Його не сповнюй більш собою,
Хай що би там не відбулось,
Й, мов річка, долею гіркою
Моє життя ввік не лилось.
Ти в ньому сієш ті події
Без жалю та без співчуття,
Які без жодної надії
Лиш труять все моє життя,
Яке на цьому світі плине,
Якому і ціни нема,
Адже воно одне, єдине,
Бо світ цей раз лише прийма.
Не хтів би я повік, нізащо
Його з тобою лиш прожить.
В моїм житті, скажи ти, нащо?
З тобою жить – то ліпш не жить.
Сховай ти пазурі від мене!
Мою ти душу не лякай!
Хай серденько моє шалене
Із нею віднайде́ свій рай.
А рай для них – без тебе жити.
Тож геть скоріше з них іди
І не забудь навік спалити
Свої в них спогади-сліди!
Євген Ковальчук, 27. 10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2022
автор: Євген Ковальчук