Якось на лавці у парку,
Біля ставка на пагорку
Сиділа дівчина одна
І гірко плакала вона.
У цей час по ті алеї
Малюк їхав самокатом
Її побачив і раптом
Зупинився біля неї.
Самокат свій поруч поклав
І так він дівчину спитав:
- Дівчино, плачеш ти чому?
Вона відповіла йому:
- Ой, малюк, не зрозумієш
І нічого тут не вдієш.
Схилилась вона сумніше,
Заплакала ще сильніше.
Малюк продовжив говорить:
- У тебе, мабуть, щось болить?
Хочеш я дам авто своє?
У мене їх багато є.
- Ой, хлопче, - мовила вона,-
Я залишилася одна,
Не потрібна. І це страшнЕ,
Бо ніхто не любить мене.
Аж сльози вона ковтала.
А хлопець трохи помовчав,
Потім серйозно він сказав:
- Ти точно у всіх спитала?
04.11.2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2022
автор: Мирослав Манюк