Все та всіх поглинає,
Океан Забуття.
«Все тече, все минає»…
Долі та відчуття.
Навіть цілі країни —
Забуттю все одно…
Ери, дні та години —
З часом ляжуть на дно.
І святе, і вульгарне
Скриє дна каламуть
І заняття це марне—
Час назад повернуть.
І камінням нечулим
Обернуться слова —
Стане давнім минулим
Атлантида нова…
Через тисячі років
Фахівці з давнини
Дослідять з усіх боків:
Чи були ми чи ні?
Батискафи занурять
В Океан Забуття.
Вчених тих не обдурять
Факти та відчуття.
І страшенної сили
Будуть ті відкриття:
Саме ми залишили
Світ тоді без життя,
Підпалили планету
Від землі до небес...
Саме в вік Інтернету
І технічних чудес…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2022
автор: Юрій Мушкало