Відлуння в старезному лісі. Таємна галявина. Стрілися двоє.
Він виринув з темряви*, вона – його світло і воля.
За стукотом серця деколи, де хвоя чіплялася боляче в тілі.
Де в світі й коли їм судилася воля? А доля вщент…
Все собі кувала стальних героїв.
З безлічі – один в полі воїн з темряви*,
Вона – його сонячна зброя з вічности.
*Темрява - війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2022
автор: fialka@